Опікати

Опіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. опекти, -чу, -че́ш, гл. 1) = Обпікати. 2) Только несов. в. Опекать.

Сучасні словники

ОПІКАТИ 1, аю, аєш, недок., ОПЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. опік, опекла, опекло; док., перех. Те саме, що обпікати. Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 361); З бульканням полився спирт, вогнем опекло в горлі, розлилося по всьому тілі блаженне тепло... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Встає буран і він змете Всю нечисть із земної кулі. Як не одного короля Вже змів, опікши його жаром (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 4); Почуття, подібне до сорому, опекло йому лице (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 41); Аж опекло Віталика, аж на мороки йому забило від того, що він побачив (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45). ♦ Опікати (опекти) поглядом (очима, зором і т. ін.) кого — те саме, що Обпікати (обпекти) поглядом (очима, зором і т. ін.) (див. обпікати). Вони [полонені вороги І ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (Платон Воронько, Казка.., 1957, 70); — А ти чия? .. — Угадуй — чия!.. — крикнула вона на бігу й, обернувшись до Йона, опекла його палким поглядом чорних очей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 712.Коментарі (0) ОПІКАТИ 2, аю, аєш, недок., перех.

1. Піклуватися про кого-, що-небудь, доглядати когось. Чорновус якось тепло, безмовно опікав увесь час новачка. (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 332).

2. Наглядати за ким-, чим-небудь, контролювати чиїсь дії, вчинки. Кота важко опікати, він «неслухняний», його поведінка, що ґрунтується на інстинктах, майже не змінилася протягом тисячоліть (Наука і життя, 4, 1966, 37).

3. юр. Здійснювати опіку (у 3 знач.) над ким-, чим-небудь ОБПІКАТИ, аю, аєш, недок., ОБПЕКТИ, очу, очеш; мин. ч. обпік, обпекла, ло; док., перех.

1. Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки. Воші бігли слідом, за вогнем, проривалися крізь полум'я, обсмалюючи волосся, вії, обпікаючи шкіру (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); Андрій, обпікаючи язика, ковтнув гарячого чаю (Натан Рибак, Опов., 1949, 143); Здалося, ганячим приском обсипало дитину, обпекло варом (Степан Васильченко, II, 1959, 8); // Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим. Клятий напій обпікає юнакові горло, він закашлюється (Олексій Полторацький, Повісті,.., 1960, 377); * Образно. Гарячі сльози, як вогонь, бризнули на гриву, обпікаючи коня (Яків Качура, II, 1958, 466); Хлопця обпікали ледь зизуваті очі, вся її похмура, оковита, хмільна краса (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 448); // Перегріваючи, пошкоджувати поверхню рослини.

2. Викликати відчуття і ушкодження, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію вітру, морозу, сонця і т. ін.). Палючий вітер обпікав лице (Микола Олійник, Леся, 1960, 217); На зміну хуртовині вдарив такий лютий мороз, що він обпікав нам губи (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 24); Холодна, як лід, джерельна вода обпекла їм ноги і пройшла по всьому тілові неприємною сверблячкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 227).

3. перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; вражати, приголомшувати. Неспокійні думки, як гарячі жарини, обпікали мозок, тривожили серце (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 196); Він хотів був щось сказати, .. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 138). ♦ Обпікати (обпекти) поглядом (очима, зором і т. ін.) кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи своє ставлення до нього. Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 309); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 133).

Ілюстрації