Окраєць

Окраєць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ном. № 12217. Ум. Окрайчик.

Сучасні словники

ОКРА́ЄЦЬ, айця, чол. 1. Скибка, відрізана від непочатого краю хлібини; невеликий шматок (хліба); розм. цілушка, окрайок, окрайчик.
2. (рідко) Кінцева частина чого-небудь; край; невелика частина (шматок, відрізок) чого-небудь.

Іноземними мовами

Англійською - end-piece[ɛnd piːs], end-slice[ɛnd slaɪs], crust[krʌst]
Німецькою - brotkanten [bʁɒdkandən], kanten [kandən]
Російською - кусок, горбушка

Ілюстрації

• 
• 
• 

Література

• Празникові паляниці з питльованого борошна на яйцях вже поїли, а в господині зістався тільки один окраєць (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 132);
• На покуті, під товстим настільником, лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці (Любов Яновська, I, 1959, 141);
• Василина кинулась у хату, вхопила торбину, вкинула в неї окраєць хліба й побігла до воріт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31);
• [Пріся:] Бувало, диких груш звариш у горщику та окраєць хліба черствого, тим і живеш по цілих днях (Степан Васильченко, III, 1960, 162);
• Студенти, мабуть, щойно повечеряли. Поруч книг та зошитів на столі лежали окрайці чорного хліба, шматки бринзи, привезені з дому, з далеких карпатських сіл (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 65).
• Брати, пригинаючись, мовчки входять до хати. Старший шарудить рукою по окрайцю комина (Михайло Стельмах, II, 1962, 73);
• Під окрайцем даху, внизу, помітила [Лариса] непорушну Кларину машину (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 39);
• От Нам окраєць життя нашого в селі (Василь Стефаник, III, 1954, 86).

Вірші

Ілея - Щастя окраєць
Богдана Копачинська - Від серпня лишився окраєць скоринки…
Ірина Жук - Коровай
Ольга Гура - Прозріння
Ірина Ярощук - Пісня про хліб

Посилання

Академічний тлумачний словник української мови||