Окрайка

Окрайка, -ки, ж. = Окравка. Kolb. І. 37. Ум. Окраєчка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОКРА́ЙКА, и, ж. Те саме, що кра́йка ( Я не забув: як на фронт виїжджали, вийшла [мати] похила до тину, довго стояла, рукою махала, рвала окрайку хустини (Рудь, Дон. зорі, 1958, 33); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв., 1954, 68); Золотою окрайкою гарною стан свій Підперезала [Еос], чоло вповила дорогим покривалом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187). окрайка Переклад слова

Переклад на англійську- edge

Паспортна транслітерація- okraika

окрайка Рід - іменник, жіночий рід, неістота,іменник, чоловічий рід, неістота

Кількість літер у слові-7

Кількість літер Кількість голосних - 3

Кількість приголосних- 4 ОКРА́ЙОК, йка, чол., розм., рідко.

1. Крайня, кінцева частина чого-небудь. Ідучи окрайком грабового бору, замітили, [прочани] між деревами чималу череду свиней (Данило Мордовець, I, 1958, 108); Він вперто ішов і йшов, бо з-за Долу поволі піднімалась темна, з сивими окрайками хмара (Петро Колесник, Терен.., 1959, 369); // Невелика частина, шматок, відрізок чого-небудь. — А вони все придивлялися, чи не з'їла бува ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 319).

2. Те саме, що окраєць 1. — Оце й усе, що є, — винесла вона ще раз окрайок пухкенького хліба (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 677.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 677.