Озирати
Озира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. озирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Осматривать, осмотрѣть, обозрѣть, оглянуть. От пішов я город озирати. Шевч. Озирнуть воєнну силу. Котл. Ен. VI. 15. Озирне ясную зброю. К. Досв. 129.
Словник української мови
ОЗИРАТИ, аю, аєш, недок., ОЗИРНУТИ, ну, неш, док., перех. Те саме, що оглядати 1, 2. Зінько озирав громаду і лічив (Борис Грінченко, II, 1963, 357); От пішов я Город озирати. Там ніч, як день (Тарас Шевченко, I, 1963, 246); Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (Олесь Гончар, II, 1959, 106); Влітку з вежі можна озирати весь урожай щедрої степової землі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11); Пріська підвела голову й озирнула хату (Любов Яновська, I, 1959, 190).
Орфографія
Словник. Портал української мови та культури
