Ожог
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
О́ЖОГ, О́ЖУГ, а, чол., розм. Палиця, якою перемішують жар, паливо. — То я тебе [кота] звідтам дістану, — вередував Яким і став ожогом мірити просто в котячий лоб (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 7); Ожугом зветься.. держално.. або й просто палиця, коли ними перемішують огонь і вони обпалились на кінці (Номис, 1864, № 6558).
Ожог, о́жуг, -га, м. Палка для переворачиванья углей или горящей соломы (вмѣсто качерги). Ні Богові свічка, ні чортові ожог. Ном. Мнж. 187. Ум. ожожок. Прийшов жид по довжок, бере з хати ожожок. Чуб. V. 1160.
Портал української мови та літератури
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| НАЗИВНИЙ | ожог | ожоги |
| РОДОВИЙ | ожога | ожогів |
| ДАВАЛЬНИЙ | ожогові | ожогам |
| ЗНАХІДНИЙ | ожог | ожоги |
| ОРУДНИЙ | ожогом | ожогами |
| МІСЦЕВИЙ | на\у ожогу | на\у ожогах |
| КЛИЧНИЙ | ожогу | ожоги |
Ілюстрації
|
|
|
