Однодумець

Однодумець, -мця, м. Единомышленникъ.

Сучасні словники
ОДНОДУ́МЕЦЬ, мця, чол.

1. Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань. Черниш відчув себе легко, як буває завжди в товаристві найближчих друзів і однодумців (Олесь Гончар, III, 1959, 395); Найвища насолода батькові і матері — виростити людину, яка б розуміла їх, поділяла їх точку зори, була їх однодумцем (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 30).

2. Спільник у якій-небудь справі.Удовольнившись, він прокрадався до когось із своїх однодумців і, пролежуючи день, обмірковував черговий підпал (Григорій Епік, Тв., 1958, 251). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 634.