Одвукінь

Одвукінь, нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. (Вістовець) летів одвукінь з Низу день і ніч. К. ПС. 135. Одвукінь — це застаріле або діалектне слово української мови, яке позначає дуже простий, незграбний або грубуватий спосіб говорити чи робити щось. У буквальному розумінні це слово часто використовувалося для характеристики безпосередньої, невишуканої мови або дії, що виконана неакуратно, поспішно або без особливого старання. Іноді воно може також означати щось зроблене “аби як”, «наспіх», без особливої уваги до деталей. Також є ще одне значення — «одвукінь» вживалося в контексті звукозапису, або музики, як позначення відлуння, відголосу, хоча це рідкісне значення. У живій мові його ще іноді можна почути в селах або від літніх людей, коли вони описують ситуацію, коли хтось зробив щось неякісно чи не подумавши. Наприклад: Зробив ту роботу одвукінь — ні ладу, ні складу». Це слово дуже добре передає відтінок легковажності або недбалості, коли людині байдуже до результату, або коли вона не вкладає зусиль у свою справу.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації