Оглухнути
Оглух(ну)ти, -ну, -неш, гл. Оглохнуть. Всі оглухли, похилились. Шевч. Оглухли, не чують. Шевч. 210.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОГЛУ́ХНУТИ і ОГЛУ́ХТИ, хну, хнеш, док. Втратити здатність чути; стати глухим. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують (Тарас Шевченко, I, 1963, 329); Я поїхав відвідати мойого [мого] старого приятеля Гриця. Він давно оглух і тяжко з ним перебалакувати (Василь Стефаник, I, 1949, 216); Орлюк.. кричав у телефонну трубку. І чи тому, що ніхто вже йому не відповідав, чи тому, що оглух від вибухів, чи що вороги вже справді були близько, обличчя його відбило страждання (Олександр Довженко, I, 1958, 285).
Великий тлумачний словник сучасної української мови
оглу́хнути і оглухти, -хну, -хнеш, док. Втратити здатність чути; стати глухим.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Оглухнути
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 614.