Огарь

Огарь, -рю, м. 1) Обожженный пень. Так як огарь обідрався. Ном. № 11236. 2) Нас. Oestrus bovis, оводъ бычій. Вх. Пч. І. 7. См. Овід. 3) Порода утокъ. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

1. Визначення за словником Бориса Грінченка

У «Словарі української мови» Б. Грінченка (т. 3, с. 230) подано таке тлумачення:

Огарь, -ря, чол.

Птах — дика качка з рудим пір’ям (Tadorna ferruginea).

У деяких говірках — людина з рудим волоссям або обличчям, схожим на колір огаря.

Цитата зі словника:

«Огарь — дика качка, пір’я рудого кольору, більша від свійської. Іноді так називають рудого чоловіка.»

2. Біологічне та народне значення

У прямому значенні огарь (Tadorna ferruginea) — це дика качка з родини качиних, яку ще називають рудою качкою або червонокачкою. В Україні її можна зустріти біля водойм, особливо на півдні — у Причорномор’ї, на Поділлі, Слобожанщині.

Має руде, мідне пір’я, білу голову та чорні крила. Це гарна, благородна на вигляд птиця, яку в народі іноді називали «царівною серед качок».

У народі казали:

«Як огар у небі крикне — весна йде», оскільки ці птахи повертаються з теплих країв на початку весни.

3. Переносне (образне) значення

У розмовній або поетичній мові огар може означати:

Рудого чоловіка або хлопця:

«Огар якийсь пробіг — усього вогнем сипле.»

Людину запальну, гарячу на вдачу (від асоціації з полум’ям, рудим кольором):

«Не зачіпай його — він, як огар, спалахне.»

Таке переносне значення часто вживалося в народних піснях, казках і приказках, де «огар» символізував вогонь, силу, пристрасність, швидкість.

4. Етимологія (походження слова)

Слово «огарь» має спільнокореневе походження зі словом «вогонь» / «огонь». Ймовірно, воно походить від старослов’янського кореня огр- — «гарячий, палаючий, червоний». Отже, «огарь» буквально означає “той, що має колір вогню”, тобто рудий.

5. У культурі та мові

У козацьких піснях і фольклорі огаря згадували як символ весни, повернення, краси. У народній вишивці рудий птах (іноді схожий на огаря) символізував сонце і життєву енергію.