Овечий

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 2.2 Фразеологічний словник української мови
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Іноземні словники

Словник Грінченка

Овечий, -а, -е. Овечій. Овеча натура. Шевч.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОВЕ́ЧИЙ, а, е 1. Прикм. до вівця. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Там, у непрозорій кіптязі, чується бекання овече (Панас Мирний, III, 1954, 364); Глухо рокочуть копитця овечі За вапняками низької стіни (Микола Бажан, Роки, 1957, 204); // Який складається з овець. На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 167); // Вигот. із шкіри, вовни, молока і т. ін. овець. Повбирані в овечі кожухи,.. виглядали [монголи], мов медведі (Іван Франко, VI, 1951, 66); І на столі з'явився сир овечий (Максим Рильський, III, 1961, 164); Тимко вносить з печери кирею з овечого сукна і застеляє нею рівно розкладений мох (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 86). 2. Такий, як у вівці. На майдан приходили [люди], як у церкву, скидали шапки, і очі у всіх ставали журними, овечими (Юрій Яновський, I, 1958, 53); // перен. Дуже покірливий, слухняний. Кричите, що несете І душу і шкуру За отечество!.. їй-богу, Овеча натура (Тарас Шевченко, I, 1951, 338); // перен. Обмежений, недалекий (про розум). Стара Прохориха нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334). ♦ Надягати (надягти, надівати, надіти, натягати, натягти і т. ін.) овечу шкуру див. шкура; Змінювати (змінити) овечу шкуру на вовчу див. шкура. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 611.

Фразеологічний словник української мови

ОВЕ́ЧИЙ, а, е

вовк в ове́чій шку́рі- Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий).
надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Вмів (дипломат) точити кігті гострі й хижі, Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, Він, мовляв, за мир і благодать (А. Малишко); Сірі вовчики наділи овечу шкуру та такі тихі стали… (Панас Мирний). влі́зти в ове́чу шку́ру. — Коли б були (докази), ми трусонули б так ті губернії, що тільки пух!..— розкрився лише на мить і знову вліз в овечу шкуру слідчий (Василь Шевчук).