Обіз
Обіз, обозу, м. = Обоз. За татарми обіз іде, за обозом кінь турецький. Гол. I. 97.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОБОЗ, у, чол.
1. Те саме, що валка. У Київ Гузь повертався не сам, а з обозом у десятеро саней (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 10); Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею цілим обозом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369).
2. військ. Транспортні засоби у військах, призначені для перевезення боєприпасів, продовольства і т. ін. Яремі дали коня Зайвого з обозу (Тарас Шевченко, I, 1963, 111); Знімалася паша піхота..; обози, вирвавшись на шляхи, посунули до висоти (Олесь Гончар, III, 1959, 60); Ворожі полки й дивізії кидали бойове спорядження, обози і тилові служби (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 155).
3. заст. Табір. В обозі Турна тихо стало.. Враги Троянські почивали (Іван Котляревський, I, 1952, 220); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 250); * У порівняннях. Наступить косовиця, то неначе обозом стоїмо в степу (Олекса Стороженко, I, 1957, 187).
Ілюстрації
|
|
|
|
