Обцілувати

Обцілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать. Хоч оплачу, обцілую мою єдину дитину. Левиц. І. 61.

Академічний тлумачний словник української мови

ОБЦІЛОВУВАТИ, ую, угли, недок., ОБЦІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Покривати поцілунками. Леся знову заплакала, вдячно обціловуючи батькове лице (Микола Олійник, Леся, 1960, 37); Мелашка обцілувала маленьких братів і сестер, розв'язала хустку з гостинцями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327); Він.. кинувся на шию Ленькові й обцілував його не раз та й не десять (Іван Франко, VIII, 1952, 317); * Образно. Як свистить він [вітер] у вухах, як він обціловує тебе всю (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 46). http://sum.in.ua/s/obcilovuvaty