Обрізок, -зка, м. 1) Обрѣзокъ. Ум. Обрізочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395. 2) Говорити без обрізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. І. 34.
