Обпірати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
І. Обпіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. обпе́рти и обіпе́рти, обіпру, -реш, гл. Опирать, опереть. Обпер драбину на стіну.
ІІ. Обпіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. обіпрати, обперу, -реш, гл. — кого. Стирать, постирать бѣлье чье. Діти мої, дітенята, люта зіма буде, а хто мене, стару матір, обпірати буде? Н. п. Та їх (діти) треба обшить, треба облатать, треба й обіпрать. Мал. 222.
