Обнімати

Обнімати, -ся, гл. = Обіймати, -ся.

Сучаснісловники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБНІМАТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯТИ, німу, німеш, док., перех. Те саме, що обіймати. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Тарас Шевченко. II, 1953, 140); Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 278); Він знову не міг заснути і лежав, обнявши подушку (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 19); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Борис Грінченко, II, 1963, 303); Мої очі, мій мозок жадібно ловлять усі деталі страшного моменту.. І те велике ліжко з маленьким тілом і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Катрю обняла якась радість божевільна (Марко Вовчок, I, 1955, 215); Мені здається, що тут більше причинилася моя вдача, те гаряче бажання — обняти цілий круг людських інтересів (Іван Франко, I, 1955, 31); Пан Славко був готовий виконати свою постанову й обняти посаду урядника при касі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 449).

♦ Обнімати (обняти) оком (очима, поглядом, зором і т. ін.) — те саме, що Обіймати (обійняти) оком (очима і т. ін.) (див. обіймати). Обнявши мене добрим, невинним оком, щезала [сестра] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357); Коли йому.. було заборонено дивитись на неї, він просто обняв її поглядом і побачив усе-усе до найменших дрібниць (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 50).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Обнімати, -ся, гл. = обіймати, -ся.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОБНІМА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯ́ТИ, німу́, ні́меш, док., перех. Те саме, що обійма́ти. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Шевч., II, 1953, 140); Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Дмит., Розлука, 1957, 278); Він знову не міг заснути і лежав, обнявши подушку(Сенч., На Бат. горі, 1960, 19); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Гр., II, 1963, 303): Мої очі, мій мозок жадібно ловлять усі деталі страшного моменту.. І те велике ліжко з маленьким тілом і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату…(Коцюб., І, 1955, 418); Катрю обняла якась радість божевільна (Вовчок, І, 1955, 215); Мені здається, що тут більше причинилася моя вдача, те гаряче бажання — обняти цілий круг людських інтересів(Фр., І, 1955, 31); Пан Славко був готовий виконати свою постанову й обняти посаду урядника при касі (Март., Тв., 1954, 449). ◊ Обніма́ти (обня́ти) о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) — те саме, що Обійма́ти (обійня́ти) о́ком (очи́ма і т. ін.) (див. обійма́ти). Обнявши мене добрим, невинним оком, щезала [сестра] (Коцюб., II, 1955, 357); Коли йому.. було заборонено дивитись на неї, він просто обняв її поглядом і побачив усе-усе до найменших дрібниць (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 50).

Іноземнісловники

Словари и энциклопедии на Академике

1. обнімати — дієслово недоконаного виду

2. обнімати — а/ю, а/єш, недок., обня/ти, німу/, ні/меш, док., перех. Те саме, що обіймати

Ілюстрації

Зовнішніпосилання

Матеріал з Вікіпедії

обіймати Глагол, несовершенный вид.