Обложити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Обложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) = Обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. І. 217. 2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, було це уночі. Новомоск. у. 3) Обложить, осадить. Ой ні, не татари, християнська сила, мов хмарами грімучими табор обложила. К. Досв. 7. 4) безл. Його обложило. У него распухла шея — при дифтеритѣ, а также при заушницѣ. Екатеринославск. г.
