Облатувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Облатувати, -тую, -єш, сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222. 3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить латами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911. 4) Облатати боки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.