Обкручувати

Обкручувати, -чую, -єш, сов. в. обкрути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. обкрутну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Окручивать, окрутить, окрутнуть вокругъ чего, обвертывать, обвернуть, обмотать, кругомъ обвязать. Його вхопив страшний камінь Крутько (на дніпрових порогах) й обкрутив кругом себе. Левиц. Пов. 351. Показуючи застромлену в рукаві голку, обкручену ниткою. Стор. І. 185.

Сучасні словники

Словник української мови в 11 томах:

ОБКРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКРУТИТИ, учу, утиш, док., перех.

1. Обмотувати, обвивати що-небудь чимось або щось навколо чого-небудь. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (Ільч, Козацьк. роду.., 1953, 23); Миттю він закинув стьожку за стовпчик кроваті [ліжка], миттю обкрутив кругом шиї (Панас Мирний, I, 1954, 363); Мартинюк.. обкрутив рушник навкруг шиї.. і подався додому снідати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 22).

2. Обпиваючи, обплітаючи, покривати собою яку-небудь поверхню. Чорна густа коса обкручувала голову (Нечуй-Левицький, I, 1956, 382); * Образно. Він почув, як його душу холодною гадюкою обкручувала тривога (Іван Франко, III, 1950, 290); Справи — як та нитка з клубка, вимотуються щодня, безконечним плетивом обкручуючи його (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 22).

3. перев. док., перен., розм. Увести в оману; обдурити. — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли... (Петро Колесник, Терен.., 1959, 171); — А ловко ми їх обкрутили, пане сотнику. Скільки добра, і все на двох (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 111); // Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження. В театрі, де вона працювала, одверто говорили, що «ота бісова дівка таки обкрутила хлопця і оженила на собі» (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 177). ♦ Обкручувати (обкрутити) навколо (круг, кругом і т. ін.) пальця див. палець.

4. розм. Одружувати, вінчати. Не забарились і їх [сотника з Солохою] обкрутити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); — Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м'яс ниці й обкрутимо! (Остап Вишня, I, 1956, 11).

5. розм. Крутити кого-, що-небудь навколо себе. Він так обкрутив її кругом себе, що на бідній бурлачці затріщала свита (Нечуй-Левицький, II, 1956, 210); — Ой, сестричка ж у мене! — обкрутила її навколо себе Ліза (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 129); // Повертати кругом; обертати на місці. Загорнувся [Йоганес] в плащ.., обкрутив ключ в замку й пішов (Ольга Кобилянська, III, 1956, 411).

6. перев. док., розм. Надійно, вигідно влаштувати яку-небудь справу. Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Ну, здається, обкрутив дільце (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 159).

7. тільки док., на чому, розм. Те саме, що об'їздити 1 3. — У начальства машини: поки на велосипеді обкрутиш колгосп, воно в двох побуває (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 14).

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови:

ОБКРУЧУВАТИ-ую, -уєш, недок. , обкрутити, -учу, -утиш, док. , перех.

1) Обвиваючи, обплітаючи, покривати собою яку-небудь поверхню.

2) перев. док. , перен. , розм. Увести в оману; обдурити. || Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження.

3) розм. Одружувати, вінчати.

4) розм. Крутити кого-, що-небудь навколо себе. || Повертати кругом; обертати на місці.

5) перев. док. , розм. Надійно, вигідно влаштувати яку-небудь справу.

6) тільки док. , на чому, розм. Те саме, що об'їздити

Ілюстрації

Див. також

1) Ошукач 2) Вінчання 3) Їзда 4) Весілля 5)Обв’язувати

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 515.

Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.