Нічо
Нічо́, займ. запереч., діал. Нічого. — А господи! Адже ми знаємо, що панам треба заплатити. Задурно нема нічо! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 208); — Нимидоро Варфоломіївно, як здоров'я? — Нічо, спасибі (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 48).
Зміст
Сучасні словники
НІЧО́, займ. запереч., діал. Нічо́го. — А господи! Адже ми знаємо, що панам треба заплатити. Задурно нема нічо! (Март., Тв., 1954, 208); — Нимидоро Варфоломіївно, як здоров’я? — Нічо, спасибі (М. Ол., Чуєш.., 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.
НІЧО́ГО займ. запереч., невідм. Те саме, що ніщо́ 1 (у род. в.) Тлумачний словник української мови. Томи 1-10
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BE
