Німіти

Німі́ти, -мі́ю, -єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Шевч. 23. Поле німіє. Шевч. Біль німіє трохи.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1) НІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Втрачати здатність говорити. Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Шевч., І, 1951, 167); Чирва раптом німіє, дивиться розширеними з жаху очима (Мик., І, 1957, 93); * Образно. Реве, лютує Візантія, Руками берег достає; Достала, зикнула, встає… І на ножах в крові німіє (Шевч., І, 1951, 202).

2. перен. Втрачати чутливість, заклякати. У мисливців німіли від морозу ноги (Трубл., Лахтак, 1953, 55); Б’є, рубає кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом стріляють в обличчя, щемлять, німіють від болю мокрі, розчервонілі руки (Гончар, II, 1959, 163).

3. перен. Сповнюватися тишею. Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Шевч., II, 1953, 20); Місто німіє, гасить світло і покривається сном (Мирний, III, 1954, 150); // Ставати нерухомим (про море). Котовський заходив у море по коліна в найдужчий дванадцятибальний шторм — і хвилі опадали, а море німіло в мертвому штилі (Смолич, V, 1959, 28).

Німі́є се́рце (душа́) — кого-небудь охоплюють великі переживання, хвилювання у зв’язку з чим-небудь. Замерзли груди в бідняка, Душа німіла з переляку (Граб., І, 1959, 207); Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (Кол., Терен.., 1959, 368).

2) Німіти, мі́ю, єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Шевч. 23. Поле німіє. Шевч. Біль німіє трохи.

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 425.

2. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 567.

Зовнішні посилання

німіти

німіти