Німувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Німува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть нѣмымъ. 2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Г. Барв. 467. Німує розум, серце замірає. К. ЦН. 187 Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи зпосеред миру Божого. Хата. 64.
