Нуте

Нуте, меж. Нуте. Гей, нуте, косарі! Ном. № 9999.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Нуте, меж. Нуте. Гей, нуте, косарі! Ном. № 9999.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НУ́ТЕ, виг., розм. Уживається при звертанні до кількох осіб або при ввічливому звертанні до однієї особи як спонукання, заклик або заохочення до дії. — А нуте, хлоп’ята, На байдаки! (Шевч., І, 1951, 61); — Нуте, як же ви виплутались із своєї біди? (Мирний, III, 1954, 165).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1) НУ́ТЕ и НУТЕ-КА, межд. (прост.). То же, что "ну" в 1 знач., при обращении не к одному лицу, а ко многим.

2) Нуте

ну-тка, ну-кася, ну-ка, давай, ну-кась

3) НУ́ТЕ и НУ́ТЕ-С, частица (разг.). Фамильярное выражение побуждения. Н., рассказывайте, что же всё-таки произошло.

4) Ну́те

межд. разг.; = ну́те-ка, = ну́те-с

Возглас, выражающий призыв, побуждение к какому-либо действию (при обращении ко многим лицам или при вежливом обращении к одному лицу).

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Форма звертання — спосіб звертання до відповідної особи, що є офіційною, юридичною або історичною визнаною формою звернення і часто може використовуватися разом із іменем (прізвищем).

Це може бути титул, ранг, звання чи інший спеціальний термін, що підкреслює гідність, надану конкретній особі чи групі людей, відзначаючи їх положення в ієрархії, суспільстві чи на службі, конкретній професії, займаній посаді, рівню освіти або з інших причин. Форма звертання може бути строковою (на якийсь термін), довічною або спадковою.

Форма звертання, за традицією чи законом, передує ПІБ людини, яка обіймає посаду чи має відповідний статус, а іноді використовується для позначення самої установи, структури чи роду занять. Почесна форма звертання також може бути надана одній, конкретній особі. Такі титули зазвичай надаються монархіями, де їх може використовувати дружина (чоловік) монаршої особи, які до цього не мали відповідних титулів й використовують їх протягом тривалості їхнього шлюбу. Спеціальні форми звертання також застосовуються для президентів республік та у багатьох країнах для членів законодавчих чи виконавчих вищих органів держави, суддів вищого рангу та вищих посадових осіб Конституційного суду. Провідні релігійні діячі також мають свої спеціальні форми звертання. Історично, протягом століть у багатьох форм звертань або титулів, у різних країнах, існували певні формальні або неофіційні почесні чи ґречні стилі звернення. До ХХ ст. активно розвивалася система фраз та звертань відповідна до посад, функцій чи соціального статусу. На початку ХХІ століття суворе дотримання форм звертання, відповідно до титулів й посад, залишились лише в країнах-монархіях. В більшості країн збереглися лише фрази, які мають значення ввічливості у дипломатичних відносинах або ті, що підкреслюють важливість особи та її посаду в інших офіційних заходах. Ці терміни використовуються також в офіційній документації, офіційних листах, зверненням або під час урочистих церемоній.

Повний перелік форм звертання (титулатура) формується в кожній країні індивідуально, в залежності від історичної практики, традицій застосування та інших факторів. Проте, загальною тенденцію є те, що за ХХ століття форми звертання поступово спрощувалися, а їх кількість зменшувався відповідно до духу егалітаризму.