Нута

Публічний електронний словник української мови

НУ́ТА, и, ж., діал. Нота, мелодія. З кождою строфою, з кождою нутою Слабшає відгомін твій… Пісне, напоєна горем-отрутою, Час тобі вже на спокій (Фр., XI, 1952, 48).

Сучасні словники

Нота в музиці — знак нотного письма. Окремий звук певної висоти. Нота — тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь. Нота в дипломатії — офіційне дипломатичне звернення уряду однієї держави до уряду іншої держави Скарбнича нота: середньотермінове державне боргове зобов'язання на пред'явника; паперові гроші, що їх випускає державний фінансовий орган за скарбничої емісії. Кредит-нота — розрахунковий документ; повідомлення, що посилається однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунку останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створили в іншої сторони право вимоги цієї суми. Нота бене (лат. nota bene — поміть добре) — позначки знаком NB, що робляться на ділових паперах і означають особливу важливість поміченого.

Нотний запис

Нота є основним елементом нотного запису. Ноти розташовується на нотному стані (нотоносці) і вказують на висоту та відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). В залежності від тривалості нота має вигляд незатушованого (ціла, половинна), або затушованого (четвертна, восьма і т. д.) овалу. Тривалості, менші за четвертну, позначаються хвостиками (прапорця́ми) або в'язками (ребрами), які додають до штилів — вертикальних рисок, що позначають звуки, за тривалістю коротші від цілої. Подовження звучання ноти на половину її тривалості позначається крапкою. Перерви в звучанні позначаються паузами, еквівалентними тривалостям нот. Звуковисотне положення записаних звуків фіксують за допомогою ключів, а його зміни — знаками альтерації, що діють у межах всього твору або стосуються однієї ноти. Кількість ритмічних долей у такті (розмір) позначають цифрами, а тактові риски відокремлюють один такт від іншого.

Ноти

	 	до	ре	мі	фа	соль	ля	сі	 

Запис нот може бути одноштильним або двоштильним. У двоштильному записі нотуються паралельно два голоси: один — нотами із штилями вниз, другий — штилями вгору. Тривалість нот у паралельних записах може бути різною, однак слід дотримуватись ранжиру, наприклад, над однією половинною нотою записуються четверта і ще дві восьмі, які разом мають ту саму тривалість. Проміжки по горизонталі між нотами обираються пропорційно їхній тривалості. Іноді буває і триштильний запис: штилі двох голосів обернені в один, а третього — в іший бік.

Ноти, звучання яких починається одночасно, записуються точно одна під одною, коли можливо, за правилом «головка під головкою». Якщо головки на одному штилі містяться між головками на іншому, то вони зсуваються, щоб не зливались: нота із штилем униз — дещо лівіше, а із штилем угору — дещо правіше. Ноти з інтервалом прима чи секунда записуються за правилом «штиль під штилем», отож нота із штилем угору — дещо лівіше, а із штилем униз — дещо правіше. Відхилення від цього правила можливе залежно від розміщення крапок, знаків альтерації.

У одноштильному записі напрямок штилю обирається залежно від положення головок нот на нотоносці. Якщо нотна головка (при записі суголосся чи послідовності нот, зв'язаних ребрами,— та з кількох головок, що поміщена найдалі від середньої лінії нотного стану) — у верхній його половині, то штиль пишеться вниз, уліво від головки; і навпаки, ноти в нижній половині нотного стану пишуться зі штилями вгору, з головками ліворуч від штиля. Середні, симетрично розміщені ноти пишуться звичайно штилями вниз, однак, залежно від положення сусідніх нот, напрямок штиля може бути змінено. При записі гармонічної секунди (і прими) нижня нота пишеться завжди ліворуч, а верхня — праворуч від штиля.

Ілюстрації

Джерела та література

Энциклопедический музыкальный словарь : [рос.] / сост. Б. С. Штейнпресс, И. М. Ямпольский. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — 632 с. Нотовидавнича діяльність у Львові ХІХ — початку ХХ ст. / О. Осадця // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2002. — Вип. 9/10. — С. 317—328. — Бібліогр.: 25 назв. Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. — ISBN 966-7924-10-6.