Нуждений

Нуждений, -а, -е. 1) Крайне нуждающійся. 2) Плохой, жалкій. Коли на тім нужденім полі забачуся в щасливій долі? Грин. III. 632. 3) Измученный. Розважає душу вбогу, нуждене серденько. К. Дз. 130.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

  в означеннях

Тлумачення, значення слова «нужденний»:

НУЖДЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Іван Франко, VI, 1951, 7); Перед нами — брат нужденний, Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (Павло Грабовський, I, 1959, 146); Люди, побачивши Харитона Кононовича, зойкнули: та це ж той самий дід Харко, обідраний та обмащений.. — наймит-наймитом, темний, нужденний і старий (Юрій Яновський, II, 1954, 162); // Страдницький, змучений. З ями.. виглянули сірі каламутні очі і змарніле, нужденне, ніби запухле лице (Нечуй-Левицький, III, 1956, 335); Германіє погляд упав якраз на його нужденне лице, перед часом зів'яле і вихуджене (Іван Франко, V, 1951, 227); Вони [повстанці] мали нужденний вид, були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 60).

2. Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький. У нужденній буді, де він спав, Було так душно, брудно, гидко (Іван Франко, XIII, 1954, 309); В темній маленькій кімнатці лежить на нужденній постелі старий чоловік із шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); У кожної з бідніших жінок пропливало разом своє нужденне життя праці, темноти, злиднів (Василь Еллан, II, 1958, 9); Під облупленою нужденною хатою зібралися колом, бійці, що наздоганяли частину (Олесь Гончар, I, 1954, 9); // Жалюгідний, мізерний, нікчемний. Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх. Воно ледве помітне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); Сидів [Вася] уже не на тому коні, котрим вирушав у похід, а на якійсь кошлатій, нужденній шкапі (Олесь Гончар, III, 1959, 187).

Ілюстрації