Неприторений
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Неприторе́ний, -а, -е. 1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські. 2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Непритореннії злодій. Наведе із собою п’яниць неприторених. О. 1862. VII. 22. См. Непроторений.
