Неминуче
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Неминуче, нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305. НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е.
- Якого не можна уникнути
,- обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таля] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30); // у знач. ім. неминуче, чого, сер. Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. [Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Леся Українка, II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189); // Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414);
// Який обов'язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).
- 2. Який не проходить, не минає, не зникав; постійний. Кожне з нас, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43).
- 3. Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний. — Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими витворами мистецтва безсмертність, неминучу художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в конкретних
виявах (Радянське літературознавство, 5, 1966, 73); // Потрібний кому-небудь; необхідний. Обоє вже розуміли, що відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні і неминучі одне для одного в житті (Олесь Гончар, IV, 1960, 37).
