Начитати

Начита́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Вычитать. Не так сонце сходить, як письменні начитали. Шевч. 123. 2) Много прочесть.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Прочитувати в якій-небудь кількості. — Агуш! бач — наслідив на книжці. Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 20). 2. Читаючи за списком, називати прізвища. Сьогодні начитуватимуть їх [Василину й Сашка] у списках заслужених людей на всю Ковалівку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 317); На засіданнях суду він хвилювався. Особливо в часи всіляких формальностей, доки начитують по списку обвинувачених і, нарешті, свідків (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 475). 3. розм. Читати що-небудь вголос для когось, часто для загального відома. — Цитьте ж усі, слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 220); Він [М. Л. Кропивницький] блискуче «начитував» окремі місця і навіть цілі ролі до найдрібніших деталей (Збірник про Кропивницького, 1955, 244). 4. розм. Читаючи, довідуватися про що-небудь, одержувати якісь відомості; вичитувати. — Чи не буде полегкості на податі, на хліб? — Про це я не відаю, навіть у книжках нічого про те не начитував (Нечуй-Левицький, I, 1956, 194); Пишіть мені, що там в Києві робиться, ми дещо начитували в газетах, але в листах воно живіше виходить(Леся Українка, V, 1956, 324); А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало! (Тарас Шевченко, І, 1951, 302); // Читаючи, повідомляти про що-небудь. — Та тут же нема, хлопче, і того, що ти нам начитав, — обізвався дід Ничипір (Любов Яновська, I, 1959, 466); — Хай ревізійна комісія начитує їх [досягнення]. У мене тепер новий клопіт, — похитав головою Перегуда (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 271). 5. Докоряти кому-небудь чимсь. [Кнур:] Ти ж з тією правдою, як циган з писаною торбою, носилась! Тілько й знала, що малому начитувала за правду! (Панас Мирний, V, 1955, 91); // Давати розпорядження, нагадувати кому-небудь про щось. Крихточка все начитувала своєму Тихонові, як за домом глядіти, як їсти варити, де що лежить (Яків Баш, Надія, 1960, 257). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 236.

"Словопедія"

начита́ти дієслово доконаного виду

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Прочитувати в якій-небудь кількості. — Агуш бач — наслідив на книжці. Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти… (Коцюб., II, 1955, 20). 2. Читаючи за списком, називати прізвища. Сьогодні начитуватимуть їх [Василину й Сашка] у списках заслужених людей на всю Ковалівку (Кучер, Прощай.., 1957, 317); На засіданнях суду він хвилювався. Особливо в часи всіляких формальностей, доки начитують по списку обвинувачених і, нарешті, свідків (Ле, Міжгір’я, 1953, 475). 3. розм. Читати що-небудь вголос для когось, часто для загального відома. — Цитьте ж усі, слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому (Кв.-Осн., II, 1956, 220); Він [М. Л. Кропивницький] блискуче "начитував" окремі місця і навіть цілі ролі до найдрібніших деталей(Збірник про Кроп., 1955, 244). 4. розм. Читаючи, довідуватися про що-небудь, одержувати якісь відомості; вичитувати. — Чи не буде полегкості на податі, на хліб? — Про це я не відаю, навіть у книжках нічого про те не начитував(Н.-Лев., І, 1956, 194); Пишіть мені, що там в Києві робиться, ми дещо начитували в газетах, але в листах воно живіше виходить (Л. Укр., V, 1956, 324); А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало! (Шевч., І, 1951, 302); // Читаючи, повідомляти про що-небудь. — Та тут же нема, хлопче, і того, що ти нам начитав, — обізвався дід Ничипір (Л. Янов., І, 1959, 466); — Хай ревізійна комісія начитує їх [досягнення]. У мене тепер новий клопіт, — похитав головою Перегуда (Кучер, Прощай.., 1957, 271). 5. Докоряти кому-небудь чимсь. [Кнур:] Ти ж з тією правдою, як циган з писаною торбою, носилась! Тілько й знала, що малому начитувала за правду! (Мирний, V, 1955, 91); // Давати розпорядження, нагадувати кому-небудь про щось. Крихточка все начитувала своєму Тихонові, як за домом глядіти, як їсти варити, де що лежить (Баш, Надія, 1960, 257).

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

начитати Глагол 1. прочитать; (в большом количестве) начитать; (узнавать из книг) вичитать

Словари и энциклопедии на Академике

• начитати I начита́ти прочита́ть; (в большом количестве) начитать; (узнавать из книг) вычитать II см. начитувати Українсько-російський словник Смотри также в других словарях: • начитаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до начитати. 2) у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув усебічних знань … Український тлумачний словник • начитати — див. начитувати … Український тлумачний словник • дізнаватися — 1) = дізнатися (з ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось / щось), довідуватися, довідатися, у[в]знавати, у[в]знати, звідувати, звідати, допитуватися, допитатися, пересвідчуватися, пересвідчитися, провідувати, провідати,… … Словник синонімів української мови • начитати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Цікаві факти

Губернатор пропону начитувати антикорупцйний закон студентам

Голова Вінницької обласної державної адміністрації Микола ДЖИГА пропонує вивчати антикорупційний закон у навчальних закладах. Як передає кореспондент УНІАН, про це М.ДЖИГА сказав сьогодні під час семінару «Про засади запобігання та протидії корупції». На думку голови ОДА, потрібно, щоб антикорупційний закон був розрахований на довготривалу програму, на роки. «Його (цей закон — УНІАН) потрібно вивчати у навчальних закладах, зі студентами працювати, з молодими фахівцями. Одними адміністративними, кримінальними заходами корупцію ми не поборемо», — вважає М.ДЖИГА.

Більше читайте тут: [1]