Нараяти

Нара́яти, -ра́ю, -єш, гл. Насовѣтовать, посовѣтовать; указать, порекомендовать. Нарай, нарай, брате, де дівчину взяти. Нп. Нараяв я до баби добрих людців.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАРАЯТИ, аю, аєш, док., розм. Те саме, що порадити. — Ви бідні зовсім, а я вам, коли хочете, нараю, як розбагатіти (Україна сміється, I, 1960, 175); Молодиці.. нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); [Мар'яна:] Слухай, Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (Степан Васильченко, III, 1960, 34).

Література

"І він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на ґрунт (з грішми тепер усюди приймуть!) і господарювати." (Іван Франко "Вівчар")

"В кабінеті голови сиділи сам голова, худий, високий, приїжджий з Донбасу чоловік — щось таке було в нього зі здоров'ям, що лікарі нараяли йому жити в селі, — і Дарка." (Григір Тютюнник "Кізонька")

Ілюстрації