Навідлі

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Навідлі

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Наві́длі, наві́длів, наві́дліг, нар. Наотмашь. X. С. VII. 451.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.

1. Навідліг. [Панас:] Якби ж я його побив абощо... А то так тільки, мазнув його навідлі... (Марко Кропивницький, I, 1958, 131); Щосили розмахнувши своїм довгим батогом, вартовий хльоснув хижака навідлі, і шуліка каменем звалився на суху землю (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 61).
Навідлі кидати і т. ін. — розмахнувшись, з силою кидати що-небудь під себе. Коли штани були готові, Вустя навідлі кинула їх братові (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 234).
2. На певній відстані. Три сосни стоять — одна навідлі, інші двоє, близенько в парі (Леонід Первомайський, Нова лірика, 1937, 208).

Семантичні властивості

Значення

діал. (гуцульська говірка південно-західного наріччя) навідліг. Навідлі бити рукою - розмахнувшись, бити навідліг не долонею, а щиколотками. ◆ Ударив просто навідлі кулаком. Б. Грінченко. ◆ Бий павука навідлі, а не долонею. Кидати навідлі - розмахнувшись, з силою кидати що-небудь від себе. ◆ Коли штани були готові, Вустя навідлі кинула братові. О. Гончар.

Синоніми

1. навідліг
2. навіґлі

Цитати української літератури з використанням слова навідлі

1. "— Буде диво! ож побачите! от поназдивитесь! — гукав завзятий Юрченко і з нестямки махнув рукою й зозла аж вдарив рукою навідлі об стіл" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Неоднаковими стежками")
2. "— Є мені діло! — промовила вона голосно і з тим словом так стукнула по столі рукою навідлі, що ніби тому не можна було ні кришки не вірить" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Хмари")
3. "Софія Леонівна одразу насупилась, одвернула лице й дивилась у вікно проз отця Зіновія, а потім навіщось почала стукотіть рукою навідлі по столі: то в неї був звичайно знак, що вона сердиться." (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "На гастролях в Микитянах")
4. "Правда, як олива, випливе наверх, — сказав Комашко, вдаривши рукою навідлі об стіл." (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Над Чорним морем")