Навколінці

Навколінці, нар. = Навколішки.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НАВКОЛІ́НЦІ, присл., діал. Навколішки. Гордій упав навколінці, натиснув на двері (Коп., Вибр., 1948, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 36.

Навколі́нці нар. = Навколішки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 471.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАВКОЛІНЦІ, присл., діал. Навколішки. Гордій упав навколінці, натиснув на двері (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 248). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 36.

Навколінці-це ...

Навколінці- па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар). 2. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливу і т. ін.; скорятися. Вдихну у груди пломінь блискавиць,— Щоб перед ворогом не падать ниць, Щоб дихати в його лице вогнем! (Д. Павличко). 3. Принижуючись, просити у кого-небудь про щось. — Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик). па́дати на всі чоти́ри. — У нас і кращі падають на всі чотири й лижуть Орлову чоботи! — зловтішно мовив слідчий (Валерій Шевчук). 4. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Ти ще після всього повинен впасти на коліна, що з тобою так привітно обходяться, що не гордують тобою (З газети).

Ілюстрації