Набій

Набі́й, -бо́ю, м. (патрон) — боєприпас стрілецької зброї та малокаліберних гармат (до 76 мм), що заряджається в один прийом.

1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186. 2) Навалъ снѣга на дорогѣ. 3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.). 4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАБІ́Й, бою, чол.

1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам... — Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої, пута на коні та інший риштунок і сам його вигляд свідчили про довгу і важку путь (Олександр Довженко, I, 1958, 266).

2. Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч. Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робітники в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад (Іван Микитенко, II, 1957, 87); Гарматні набої розривалися вже коло кузні, на площі і біля млина (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 129); * У порівняннях. Той же бік розкішної крони [дуба], що був обернений на схід, зеленів, кучерявився і рясно плодоносив смугляві жолуді, тугі, мов набої, якими ще будуть стріляти колись майбутні стрільці (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).

Ілюстрації