Набігти

Набігти. См. Набігати.

Набігти

Набігти-(у, ч)-раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Несподіване раптове відвідання кого-, чого-небудь з якоюсь, перев. недружньою метою.

Приклад вживання слова

1. Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Іст. стар. світу, 1957, 95);
2. Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Головко, II, 1957, 369).

Ілюстрації

Значення

Набігати

1. Наскакувати, натикатися з розбігу, з розгону на кого-, що-небудь.
2. Несподівано натрапляти на когось, на щось, виявляти, зустрічати кого-, що-небудь.
3. Швидко насуватися, перев. покриваючи, закриваючи собою що-небудь (про хвилі, хмари і т. ін.).
4. Швидко виникати, починатися, налітати (про бурю, вітер і т. ін.).
5. Виступати, з'являтися (про зморшки, сльози, усмішку і т. ін.).
6. перен. Виявлятися зовні, ставати видимими (про душевні переживання, фізичні відчуття).
7. перен. Виникати раптово (про спомини, думки і т. ін.).
8. Збігаючись, збиратися в одному місці (про людей).
9. розм. Натікаючи, наливатися куди-небудь, заповнювати щось (про рідину).
10. перен. Збільшуючись, наростати (про гроші, проценти).
11. Учиняти набіг (набіги) на кого-, що-небудь; напада́ти (у 1 знач.), наскакувати (див. наска́кувати2 1).
12. тільки док., кого, що. Напавши на кого-, що-небудь, захопити його.
13. Виповнюватися, минати (про роки).
14. розм. Вискакувати, з'являтися, сідати (про болячки, ґулі і т. ін.).
15. розм. Надходити, наставати (про свята, дні і т. ін.).