Набуватися

І. Набува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. набутися, -будуся, -дешся, гл. 1) Пріобрѣтаться, пріобрѣсться. 2) Преимущественно только въ с. в.: Прожить, пробыть достаточно долго. Ні я нажилася, ні я набулася. Грин. III. 397. Не довго я у свого батечка набувся. Федьк. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся. Грин. III. 671. 3) Въ посл.: Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться, — т. е. долго ожидать, пока обѣщанное сдѣлается. Ном. № 5680. 4) Пить, напиться (водки). Шух. І. 41.

ІІ. Набува́тися, -ваюся, -єшся, сов. в. набутися, -буюся, -єшся, гл. Надѣваться, надѣться (объ обуви). Чобіт малий, не набувається.