Набожний

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди. Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Олекса Стороженко, I, 1957, 368); Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 61); // Власт. релігійній людині. Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 131). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 18.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Набо́жний, -а, -е. Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній. Чуб. І. 268. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 464.

Ілюстрації