Мірчук

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мірчук

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Мірчу́к, ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.

МІРЧУ́К, а, чол. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (Андрій Головко, II, 1957, 30); Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).

Синоніми

  1. МІРЧУ́К (міра зерна, яку беруть за помел)
  2. МІ́РКА
  3. РОЗМІ́Р заст.

Цитати української літератури з використанням слова "мірчук"

"Отак ото й стояв млин: ні меле, ні мірчук дає" (Білик Іван Іванович - "Танго")