Мірчук
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Мірчук
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Мірчу́к, ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.
МІРЧУ́К, а, чол. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (Андрій Головко, II, 1957, 30); Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).
Синоніми
- МІРЧУ́К (міра зерна, яку беруть за помел)
- МІ́РКА
- РОЗМІ́Р заст.
Цитати української літератури з використанням слова "мірчук"
"Отак ото й стояв млин: ні меле, ні мірчук дає" (Білик Іван Іванович - "Танго")