Мірка

Мірка, -ки, ж. 1) Ум. отъ міра. 2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ въ 8 гарнцевъ, четверикъ. Він мірку гороху насипав. Рудч. Ск. І. 86. 3) Плата за помолъ зерномъ. Ум. Мірочка. І мірочки не бере, як на крупи подере. Нп.

МІРКА

мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші. Бути дуже багатим, мати великий капітал. — Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах); — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?..— Е-е, дядечку! вона (пані), мабуть, чи не ковшем їх (гроші) міряє! (Марко Вовчок).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́рят

мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький); — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів… всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник). виміря́тися одніє́ю мі́ркою. І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (С. Сартаков).

перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край). 1. Перевищити усталену норму, прийняті правила чого-небудь; перебільшити що-небудь. Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць,— у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра. Спитав (хлопець) Міке.., чи вистачає води в Охотському морі. Міке .. відповів: Мало, мало стало води. Регіт орочів з рибальської артілі, які чули цю розмову, ясно показав Міке, що він перебрав через край (І. Багмут). перебра́ти мі́ру (мі́рку). Коли найстарший син Ростислав склав атестат зрілості, Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (І. Вільде); — Дорога моя, зважайте — публіка на вас розгнівана: ви перебрали міру, примусивши її стільки чекати (Л. Смілянський); Гердлічиха стоїть на порозі, сопе й тягне: — Та вдар ти його, ради Бога .. Але Гердлічка .. пам’ятав, що розв’язаного гуцула бити не вільно. Чув, що і так уже перебрав якусь мірку,пора була

МІ́РКА, и, ж.

1. Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. — Треба мені, отче Палладію, зняти мірку з аналою (Н.-Лев., III, 1956, 372); Пошиті вони [костюми] з поганого матеріалу, поганими кравцями, не по мірці, не випрасувані, зім’яті, дешеві (Довж., III, 1960, 218).

2. Народно-побутова одиниця об’єму сипких тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості. Зерно для продажу та інші сипкі речовини міряли пудами, а в хатньому господарстві — міркою (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62); — Коли б же хоч тих десять мірок змолоти — усе було б хліба на який там час (Коцюб., І, 1955, 87); // Дерев’яна посудина у вигляді видовбаної колоди різних розмірів для тримання зерна, борошна і т. ін. Ставши боком до вітру, баби віяли, високо піднісши вгору дерев’яні мірки з зерном (Ю. Янов., Мир, 1956, 103).

3. Те саме, що мірчу́к. А крук — мельник на клин насипає, А горобчик, жвавий хлопчик мірки відбирає (Чуб., V, 1874, 1145).

4. Зменш. до мі́ра 4 — 7. Зсутулюючись, він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 202); Та над усе ціню я ту Малую мірку мук і болю, Котрі приняв я в сім життю За правду, за добро, за волю (Фр., X, 1954, 41); [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Л. Укр., II, 1951, 362).

◊ Мі́ряти всіх одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку) див. мі́ряти; Мі́ряти на свою́ мі́рку; Мі́ряти своє́ю мі́ркою див. мі́ряти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.

Мі́рка, ки, ж.

1) Ум. отъ міра.

2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ въ 8 гарнцевъ, четверикъ. Він мірку гороху насипав. Рудч. Ск. І. 86.

3) Плата за помолъ зерномъ. Ум. Мірочка. І мірочки не бере, як на крупи подере. Н. п.

МІ́РКА, и, жін. 1. Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. — Треба мені, отче Палладію, зняти мірку з аналою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 372); Пошиті вони [костюми] з поганого матеріалу, поганими кравцями, не по мірці, не випрасувані, зім'яті, дешеві (Олександр Довженко, III, 1960, 218). 2. Народно-побутова одиниця об'єму сипких тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості. Зерно для продажу та інші сипкі речовини міряли пудами, а в хатньому господарстві — міркою (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 62); — Коли б же хоч тих десять мірок змолоти — усе було б хліба на який там час (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); // Дерев'яна посудина у вигляді видовбаної колоди різних розмірів для тримання зерна, борошна і т. ін. Ставши боком до вітру, баби віяли, високо піднісши вгору дерев'яні мірки з зерном (Юрій Яновський, Мир, 1956, 103). 3. Те саме, що мірчук. А крук — мельник на клин насипає, А горобчик, жвавий хлопчик мірки відбирає (Павло Чубинський, V, 1874, 1145). 4. Зменш. до міра 4—7. Зсутулюючись, він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 202); Та над усе ціню я ту Малую мірку мук і болю, Котрі приняв я в сім життю За правду, за добро, за волю (Іван Франко, X, 1954, 41); [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Леся Українка, II, 1951, 362). ♦ Міряти всіх однією міркою (на одну мірку) див. міряти; Міряти на свою мірку; Міряти своєю міркою див. міряти.