Міняти

Міня́ти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МІНЯТИ, -яю, -яєш, недок., перех.

1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (Степан Васильченко, III, 1960, 277); — Ось мій другий заробіток: людям чоботи шию і за двадцять п'ять верст ношу в сусідній повіт міняти на харчі (Михайло Стельмах, II, 1962, 99).

♦ Міняти час так на так — марно витрачати час. Пишу собі, щоб не міняти Часа святого так на так (Тарас Шевченко, II, 1953, 200); Міняти шило на швайку — невигідно змінювати що-небудь на щось. — Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 66).

2. Заміняти іншим, брати одне замість другого. — Чого се понакуповували? Я сього не хочу! Їдьте та змініть!.. Знову їде він, міняє (Марко Вовчок, I, 1955, 115); Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 501);

// Заміщати що-небудь іншим. Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Ходить, розшарівшись, Настя вподовж столу, міняє наїдки (Олесь Гончар, I, 1959, 30);

// Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому. Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня (Павло Тичина, I, 1957, 95); Не віддавайсь дрібненькій суєті І не міняй шляхи свої круті На стежечку вузеньку (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 125).

♦ Міняти як рукавиці див. рукавиця.

3. Робити іншим; змінювати. Сими днями кінчено друге оповідання і радикально міняю життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 418); Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (Михайло Стельмах, II, 1962, 61); Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий (Павло Тичина, II, 1957, 145).

♦ Міняти личину (личини, шкіру) — приховувати своє справжнє обличчя. — Міняють [«самостійники»] личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть... Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190); Міняли русла гірські по токи... (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 6); В умовах соціалізму наука міняє не тільки характер праці людини, але й увесь матеріальний і духовний уклад її життя (Комуніст України, 4, 1966, 9); Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіри, заповзає в нори (Олесь Гончар, I, 1954, 156).

4. Віддаючи великий грошовий знак, одержувати дрібні грошові знаки; розмінювати. Не буду я міняти сих грошей; заховаю (Шуртт, III, 1954, 122).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Міня́ти, -ня́ю, -єш, гл.

1. Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723.
2. О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91.

Словари и энциклопедии на Академике

1) Міняти

• (віддаючи, одержувати натомісць що-н.; заміняти іншим); обмінювати, обміняти, промінювати, проміняти, розмінювати, розміняти, заміняти, замінювати, замінити, змінювати, зміняти, змінити (брати, використовувати одне замісць одного); заступати, заступити, переміняти, перемінювати, перемінити (що-н. чимсь іншим, на щось інше; робити в чомусь певні зміни); підміняти, підмінювати, підмінити (зазв. непомітно); вимінювати, виміняти (що-н. за щось)
• див. змінювати. // Словник синонімів української мови. 2014.

2) Міняти, -я́ю, -я́єш, недок., перех.

1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати.
2. Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що-небудь іншим. || Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому.
3. Робити іншим; змінювати.
4. Віддаючи великий грошовий знак, одержувати дрібні грошові знаки; розмінювати. // Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Обмін в економіці — взаємне, зустрічне добровільне відчуження свого продукту на користь іншої особи або групи осіб на взаємовигідній основі з метою отримання певної вигоди.

Обмін є основою людської діяльності, основою економічних відносин.