Мчати

Мча́ти мчу, мчиш, гл. Мчать. Проклятий мчить як вовк овечку. К. Куди їх мчить Анхизів син? Котл. Ен. Не раз сучка санки мчала — пословица, приводимая въ отвѣтъ на вранье или хвастовство и равнозначущая выраженію: ты разсказываешь небылицы, ты хвастаешься. Грин. L 240.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МЧАТИ, мчу, мчиш, недок. 1. неперех. Пересуватися, переміщатися з великою швидкістю. Вітер мчить шалено із півночі, мов тікає від погоні пріч (Леся Українка, І, 1951, 305); Там, де зорі огнисті, мчить ракета в космічній імлі... (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 9); // Швидко їхати. Мчить колгоспний віз, а кіньми править дядько Кирило (Олександр Копиленко, Хата хлопчика.., 1957, 8); Поверталися додому пізно ввечері. Шляхом мчали машини, а на них співали колгоспники (Микола Зарудний, Світло, 1961, 93); // Швидко бігти. Настя, нашвидку переодягнувшись, вже мчала до Соні (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 273); Останніми мчали на четвертий поверх Кіра з Руфою, намагаючись перестрибнути більше східців (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 92); // Швидко, бурхливо текти. Весною, коли тала вода бурхливими потоками мчить у ріки, рівень води в них різко підвищується (Фізична географія, 5, 1956, 43); Попід стрімкими кручами, запінена, мчала на південь річка (Олекса Десняк, Опов., 1951, 29). 2. неперех., перен. Швидко, непомітно минати (про час). Час, що три роки мчав із швидкістю снаряда, раптом зупинився (Олександр Довженко, I, 1958, 323); Дні мчали; // Швидко поширюватися. Звістка, що ямищани не хочуть найматись, мчить селом швидше, ніж економів кінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 60). 3. перех. Дуже швидко везти, нести, переміщати когось, щось. Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село... (Панас Мирний, I, 1949, 211); Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Леся Українка, III, 1952, 247); Зінька в цю хвилину стежила за провулком, куди з нестримною швидкістю мчали її санчата (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 835.

"Словопедія"

МЧАТИ мча́ти дієслово недоконаного виду

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МЧА́ТИ, мчу, мчиш, недок.

1. неперех. Пересуватися, переміщатися з великою швидкістю. Вітер мчить шалено із півночі, мов тікає від погоні пріч (Л. Укр., І, 1951, 305); Там, де зорі огнисті, мчить ракета в космічній імлі… (Сос., Так ніхто.., 1960, 9);//Швидко їхати. Мчить колгоспний віз, а кіньми править дядько Кирило (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 8); Поверталися додому пізно ввечері. Шляхом мчали машини, а на них співали колгоспники (Зар., Світло, 1961, 93); // Швидко бігти. Настя, нашвидку переодягнувшись, вже мчала до Соні (Вас., Вибр., 1954, 273); Останніми мчали на четвертий поверх Кіра з Руфою, намагаючись перестрибнути більше східців (Коп., Десятикласники, 1938, 92); // Швидко, бурхливо текти. Весною, коли тала вода бурхливими потоками мчить у ріки, рівень води в них різко підвищується (Фіз. геогр., 5, 1956, 43); Попід стрімкими кручами, запінена, мчала на південь річка (Десняк, Опов., 1951, 29).

2. неперех., перен. Швидко, непомітно минати (про час). Час, що три роки мчав із швидкістю снаряда, раптом зупинився (Довж., І, 1958, 323); Дні мчали; // Швидко поширюватися. Звістка, що ямищани не хочуть найматись, мчить селом швидше, ніж економів кінь (Коцюб., II, 1955, 60).

3. перех. Дуже швидко везти, нести, переміщати когось, щось. Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село… (Мирний, І, 1949, 211); Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Л. Укр., III, 1952, 247); Зінька в цю хвилину стежила за провулком, куди з нестримною швидкістю мчали її санчата (Шиян, Баланда, 1957, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 835.

Мча́ти, мчу, мчиш, гл. Мчать. Проклятий мчить як вовк овечку. К. Куди їх мчить Анхизів син? Котл. Ен. Не раз сучка санки мчала — пословица, приводимая въ отвѣтъ на вранье или хвастовство и равнозначущая выраженію: ты разсказываешь небылицы, ты хвастаешься. Грин. L 240.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 458.

Ілюстрації