Мусіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Мусіти, -шу, -сиш, гл. = Мусити. О. Порфирій мусів навідатись до о. благочинного. Левиц. Мусіла свій гріх у церкві спокутувати. Левиц.
Сучаснісловники
СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE
МУ́СІТИ, заст.,МУ́СИТИ діал. , му́шу, му́сиш, недок., з інфін. 1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Мусіла [Параска] свій гріх у церкві спокутувати (Сл. Б. Грінченка);
Ілюстрації
|
|
|
|
