Муркотня

Муркотня́, -ні, ж. Мурлыканье.

Значення

Безперестанно видавати звуки «мур-мур» (про котів та інших котячих).

Те саме, що мурмотати

МУРКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих).

Приклади з літератури

-"Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю, і почне мені вчуватись, що нібито котик муркоче під самісіньким вухом" (Марко Кропивницький, II, 1958, 226);

-"На лаві солодко муркотів кіт" (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 437);

-"Заспокоєне після цілоденної колотнечі місто стиха муркоче, мов левиця коло своїх малят у барлозі" (Петро Колесник, Терен.., 1959, 246). -"— Ну, що, сину? — спитав батько. Густав не відповідав, муркотячи під носом цифри, котрі то додавав, то відтягав" (Іван Франко, III, 1950, 76);

-"Господи! краще з тобою В темних сидіти шинках, Ніж муркотіти без тебе Всі молитви в вівтарях" (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 229);

-"Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню" (Юрій Яновський, IV, 1959, 259).

Ілюстрації