Мулитися

Мулитися, -люся, -лишся, гл. Мяться, переминаться. Микита довго чогось мулився і не хотів протів ночі виїздити. О. 1861. XI. 10. Та оце було мулюсь, мулюсь, а на дворі холодно; треба йти. Черниг. г.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

МУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і рідко МУЛИТИСЯ, люся, лишся, недок., розм. Виявляти нерішучість; вагатися. Я бачив, що він мулиться, і добре розумів причину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 426); Кріпаки й наймані слуги вставали одне за одним, але панові здавалося, що вони муляються й не квапляться (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 31); — Чого ви муляєтеся? — всміхнувся Сагайдачний. — Це моя наречена (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.

ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал., ОТЯГА́ТИСЯ діал., ОТЯ́ГУВАТИСЯ діал. Тепер Соломія вагалась, у якому напрямку йти (М. Коцюбинський); Жінки виважують окрайчики на долонях, муляються (Григорій Тютюнник); — Що ж вам про неї (героїню) розповісти? — мулився голова, видно, не знаючи, що саме треба від нього оцьому лисому суб'єктові (О. Гончар); (https://1675.slovaronline.com/17825-мулитися)

Ілюстрації