Мудь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Мудь, -дя, м.
1) Неотеса, грубый человѣкъ, мужикъ. зневажл., лайл. Груба, невихована людина. Та що й говорить з такими глечиками, з такими мудями. ''Левиц. Пов. 182.
- А ти, мудю! А ти, хлопе! А ти, опришку! (Фр., II, 1950, 84);- Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам.. - Ні, не хочу.. - О се ще... ціпов'яз! Родився мудьом - мудьом і вмреш! - сказав Наум, махнувши рукою (Коцюб., І, 1955, 103).
2) = Мудо.
Як я... стягну з коня цього черкеса, так хватайте його прямо за мудя, то він буде наш... Хватили його тільки за мудя, той зараз і ослаб. СХО. VIII. 315.
Ілюстрації
Мудь
