Мудрагель
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Мудрагель и мудраґель, -ля, м. 1) Умникъ, лукавець, хитрецъ. Мудрагель! куроп’я ззів, а сказав, що само вгризлося. Ном. № 3067. 2) Большая бабочка ночная. Ой не літай, мудраґелю, попід стелю, не пороши миленькому на постелю. Нп.
Зміст
Сучасні словники
МУДРАГЕ́ЛЬ, я, чол., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує. — Та я вже бачила таких мудрагелів (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 30); Мене він не хотів мати радним через те, що я — мудрагель. Побоюється, що забагато знаю за його вчинки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві колгоспних дідів-мудрагелів (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 19).
Ілюстрації
|
|
|
|
