Мружити

Мружити, -жу, -жиш, гл. Смыкать (глаза), жмурить. Болить мені головонька, оченьками мружу. Гол. І. 251. Хоть я ляжу спати, сон очей не мружить. Гол. І. 349.

Сучасне значення

МРУ́ЖИТИ, жу, жиш; наказ. сп. мруж; недок., перех. Стуляючи повіки, частково заплющувати очі; жмурити. Наче вчора виглядав [Матвійко] з того хатнього, на схід, віконця та мружив очі проти блискучого сонечка (Марко Вовчок, VI, 1956, 296); Хоть я ляжу спати, — Сон очей не мружить (Словник Грінченка); [Верба:] Ніяк не можу схопити вираз твоїх очей. Тільки починаю вглядатись, а ти їх спочатку мружиш, а потім заплющуєш (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 817.

Ілюстрації

<>