Молочка

Молочка, -ки, ж. Раст. a) Euphorbia cyparissias L. б) Euphorbia procera, в) Lactuca scariola. ЗЮЗО. I. 126. См. Молочай, молоко песяче, молочко котяче.

Сучасні словники

Молочка (суч. молочай) — найбільший і типовий рід рослин родини Молочайні, що дав їй свою назву, в ньому налічується, за одними даними, 800, за іншими — понад 1600, за третіми — понад 2000 видів. На території Росії і суміжних країн представлений 160 видами, у флорі України — 44 види.

Ілюстрації

Опис

Одно- та багаторічні трави, чагарники або, зрідка, деревця. За загальним виглядом дуже різноманітні. В одних стебла звичайні, вкриті листям з колючками, в інших колючі, теж вкриті листям, у третіх — стебла м'ясисті, гранчасті, нерідко колоноподібні, з колючками і без листя. У всіх в тканинах міститься білий молочний сік, розташований в сильно гіллястих молочних судинах без перетинок. Кореневища вертикальні, повзучі. Стебла прямі або висхідні, здебільшого слабко розгалужені, рідше — розпростерто-гіллясті. Висота від декількох сантиметрів до двох метрів (Euphorbia grandicornis). Листки чергові, супротивні або кільчасті; нероздільні, цілокраї, рідше можуть бути зазубреними, без прилистків або з міжчерешковими прилистками (здебільшого з прилистками), сидячі або коротко-черешкові . Квітки однодомні, дуже рідко дводомні, завжди без пелюсток, здебільшого і без чашолистків. Чоловічі квітки завжди складаються з однієї тичинки, жіночі містять одну тригнізду зав'язь з однією сім'ябрунькою в гнізді. Специфічні суцвіття — ціації — подібні до поодинокої квітки. Обгортка майже правильна, дзвоникоподібна, кубарчата або напівкуляста, з 5 (або 4, рідко 8) зрощеними листочками, які виступають нагорі у вигляді стількох же плівчастих лопатей; по листових швах, між лопатями, чергуються з ними м'ясисті придатки — нектарники, віддалені горизонтально або злегка відігнуті вниз, також в числі 5 або внаслідок недорозвинення чотирьох, трьох або навіть одного. Вісь квітконоса у ціації закінчується однією єдиною маточковою квіткою, яка виступає з келиху на видовженому стебельці, яке згодом в'яне. У пазухах листків келиху (тобто проти його лопатей) — окремі пучки численних тичинкових квіток, звичайно з розвиненими знизу лінійними або щілиноподібними приквітками у вигляді бахроми, зрідка без неї. Келих із суцільними або надрізаними лопатями, часто прихованими під нектарниками. Нектарники злегка стебельчасті, суцільні, із заокругленим або усіченим зовнішнім краєм або півмісяцеві, можливо дворогі, зрідка по краю гребневидні або пальчасто-роздільні, іноді знизу з пелюсткоподібним придатком. Тичинкові квітки в числі 5−50, без чашолистків, внизу зчленовані з квітконіжкою, дуже рідко з невеликою лусочкою в зчленуванні. Пиляк висхідний, з роздільними гніздами, які розкриваються поздовжніми тріщинами. Маточкові квітки голі або іноді з чашечкою з 4 (6) невеликих лусочок; стовпчиків 3, вільних або зрощених, цілих або двонадрізаних, з головчатими ​​розширеними приймочками на кінці або на внутрішньому боці. Загальне суцвіття має вигляд зонтику і складається з кількох чи багатьох окремих. Плід — трилопатевий тригорішок, гладкий або горбкуватий, розпадається на три однонасіннєвих горішка. Вони незабаром розтріскуються на дві стулки та залишають посередині квітколожа тригранну коронку. Внутриплідик перетинчастий або твердий (у Euphorbia lathyris губчастий). Насіння гладке або з зовнішньої поверхні нерівне, з плівчастим або твердим ендоспермом і з прямим зародком, з широкими пласкими сім'ядолями, на кінці з придатком з присім'янника або без придатка. У поширенні мірмекохорних насінин виду Euphorbia characias відзначені мурахи Messor barbarus, Aphaenogaster senilis, Pheidole pallidula і Tapinoma nigerrimum.

Поширення

Представники роду поширені повсюдно, особливо у спекотних субтропічних місцевостях, аридних і літоральних зонах, тобто вони є типовими ксерофітами та термофенами. У тропічній зоні зростає менше видів і зовсім мало їх у холодних областях.

З близько 2000 видів роду, 400 належать до сукулентів. Сукулентні молочаї поширені в Південній та Південно-Західній Африці, на Канарських островах, острові Мадагаскар.

Хімічний склад

Всі види молочаю містять молочний сік, смолу, каучук. Хоча хімічний склад молочаїв вивчений недостатньо, однак відомо, що основним діючим компонентом молочного соку є евфорбон, вміст якого становить близько 22 %, крім того, сік містить близько 38 % аморфної камеді, до 18 % гумі і близько 10 % мінеральних солей . З інших хімічних сполук до складу молочаїв входять алкалоїди, флавоноїди і кумарини.