Молоти
Моло́ти, мелю́, -леш, гл. 1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Казна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248. 3) Молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МОЛОТИ, мелю, мелеш, недок., перех. і без додатка. 1. Перетворювати на борошно зерно, роздрібнюючи, розтираючи його. Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде (Номис, 1864, № 1124); — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу... — пхались до нього дівки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно і на чорний хліб, і на разову паску (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 36); // Роздрібнюючи, розтираючи що-небудь, перетворювати на порошок. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13); Лариса насаджувала квіти, .. молола каву, вишивала гладдю і хрестиком (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 12); Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Панас Мирний, III, 1954, 288); * Образно. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку — свашку всіх мирян. «А нум, мірошнику, молоть без вітру», — Сказав, шуткуючи, Дем'ян (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); * У порівняннях. Говорить, як млин меле. 2. перен., фам. Верзти нісенітницю; теревенити. [Одарка:] Годі казна-що молоти! Краще ти мені борошна позич (Панас Мирний, V, 1955, 234); — Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити... — Яку землю? Що ти мелеш! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23); — Ти, Льоньку, кинь дурниці молоти (Вадим Собко, Любов, 1935, 81). ♦ Молоти хвостиком — махати хвостиком. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Словник Грінченка); Молоти язиком див. язик; Ні кувати ні молоти див. кувати 1.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, недок., перех. і без додатка.
1. Перетворювати на борошно зерно, роздрібнюючи, розтираючи його. Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде (Номис, 1864, № 1124); — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу… — пхались до нього дівки (Коцюб., II, 1955, 355); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно І на чорний хліб, І на разову паску (Стельмах, Хліб… 1959, 36); // Роздрібнюючи, розтираючи що-небудь, перетворювати на порошок. Мати рве на. городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава… (Кос., Новели, 1962, 13); Лариса насаджувала квіти, .. молола каву, вишивала гладдю і хрестиком (Руд., Остання шабля, 1959, 12); Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Мирний, III, 1954, 288); * Образно. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку — свашку всіх мирян. "А нум, мірошнику, молоть без вітру", — Сказав, шуткуючи, Дем’ян (Гл., Вибр., 1951, 155); * У порівн. Говорить, як млин. меле. 2. перен., фам. Верзти нісенітницю; теревенити. [Одарка:] Годі казна-що молоти! Краще ти мені борошна позич (Мирний, V, 1955, 234); — Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити…. — Яку землю? Що ти мелеш! (Коцюб., II, 1955, 23); — Ти, Льоньку, кинь дурниці молоти (Собко, Любов, 1935, 81). ◊ Моло́ти хво́стиком — махати хвостиком. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Сл. Гр.); Моло́ти язико́м див. язи́к; Ні кува́ти ні моло́ти див. кува́ти1. Моло́ти, мелю́, леш, гл. 1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248. 3) Молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Цікаві факти
Як молоти каву?
Є досить варіантів зробити це, але який самий зручний і ефективний? Більше читайте тут: [2]
