Могчи

Могчи́, гл. = Могти. Желех.

Сучасні словники

МОГТИ, можу, можеш, недок.; з інфін., який іноді випускається.

1. Бути в стані, в силах що-небудь робити. Ніхто не може світа пережити (Номис, 1864, № 389); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Володимир Сосюра, I, 1957, 240); — Без сонця я не можу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 312); — Як собі знаєш, а я не можу [так жити] (Іван Микитенко, II, 1957, 77); // Мати можливість що-небудь робити. Ми, піхота, гвардія, не можемо приковувати себе до шляхів. Ми повинні вміти добре маневрувати в горах (Олесь Гончар, III, 1959, 97); // Бути здатним; уміти. Як міг, так допоміг (Номис, 1864, №4540); [Лукаві:] Ось дов'яжи снопів, а я піду. [Мавка:] В'язати я не можу (Леся Українка, III, 1952, 237).

2. Означає можливість дії, вираженої інфінітивом. На його думку, моя нервність [нервовість] може стати ще більш на перешкоді операції, ніж анемія (Леся Українка, V, 1956, 225); Вона домислилась, що цей пасажир міг зрозуміти їхню розмову (Петро Панч, Синів.., 1959, 8); — Сам знайшов би дорогу, але мене можуть пізнати прокляті ляхи (Олександр Довженко, I, 1958, 267); // У питальних і спонукальних реченнях уживається у знач. слів можна, дозволяється. — Хто не хоче служити громаді, може йти з двору (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); — Я можу глянути на креслення? — Прошу (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 55).

Не може бути, виг. — уживається при вираженні недовіри, сумніву. Ні, се не може бути..! Гукнемо гук на все царство, на весь світ великий: мерщій до рятунку! до зброї! (Панас Мирний, III, 1954, 259).

3. тільки 3 ос. одн., у знач. вставн. сл. Уживається для вираження припущення. Перша думка його була: треба піти поглянути, може, що є в ямі (Іван Франко, II, 1950, 229); — Може, я міг би вам допомогти? — довірливо запитав незнайомий (Олесь Гончар, III, 1959, 186). ♦ Як ся можеш?, заст. — те саме, що Як можеться? (див. могтися). Ішов лікар у село — селу на безголов'я, А із села біжить, злякавшися, Здоров'я: «Куди, Здоров'ячко? — пита він. — Як ся можеш?» «Та цур тобі!.. я йду, куди ти не заходиш!» (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 774.

Джерела

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 774.