Мовитися

Мо́витися, -ться, гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Мова не мовиться. Разговоръ не клеится. Сумно стало, мова не мовилась. МВ. II. 184.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МОВИТИСЯ, иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 533); Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне. Наша розмова чудова ця Тепло хвилює мене... (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 120); // безос. Не так швидко робиться, як мовиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 186); З уривків розмов важко було як слід добрати візникові, про що мовилося (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 45). ♦ Мова мовиться (мовилась) див. мова; Мова не мовилася див. мова; [Як то] мовиться, у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів. — Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет (Андрій Головко, II, 1957, 449); — Та воно, звісно... В гурті, мовиться, й батька легше бити (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 344); Люди стояли за ним, як мовиться, горою (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 87).

Ілюстрації

Джерела та література

Академічний тлумачний словник(1970—1980)