Мов
Мов, нар. Точно, будто. Сніг мов з рукава. Ном. № 625. Чи чуєш? щось плаче за ворітьми... мов дитина. Шевч. 101. Мов гетьманського роду. Ном. № 8444.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
МОВ 1, спол.
1. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних підрядних речень і зворотів; близький за знач. до спол. наче, неначе. А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі (Тарас Шевченко, II, 1953, 37); Із вагонів посипалися люди, мов картопля із продертого мішка (Петро Панч, Синів.., 1959, 3).
2. з'ясувальний. Уживається для приєднання підрядних додаткових речень; близький за знач. до спол. що. [Лев: (удає, мов не дочув):] Га? ідіть здорові! (Леся Українка, III, 1952, 241).
МОВ 2, част.
Уживається для вираження сумніву, непевності у достовірності висловлюваного. Галя мов не чула.., як стала коло груби, так і стояла (Панас Мирний, IV, 1955, 149);
// у знач. вставн. сл. Уживається для виділення слів, які передають чужу мову або чужі думки. — А деякі [жаби] позлазили на нього, Та ще й сміються відтіля — Не боїмось, мов, короля! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123); Він сяде в човен і навстріч полине Крізь ночі тьму і вітру тьму густу, Щоб слух не йшов, що, мов, Матвій Долина Варив десь юшку, був не на посту! (Андрій Малишко, I, 1956, 235);
// Уживається для виділення слів, які були або будуть сказані тим, хто говорить десь в іншому місці, іншим часом;
// Уживається для виділення слів, які, за порадою того, хто говорить, має сказати хтось інший. [Палажка:] Можна йому й одказати: бачили, мов, очі, що купували! (Панас Мирний, V, 1955, 222).
Ілюстрації
|
.jpg)
|
Іншими мовами
Російською - как
Англійською - as; like
Німецькою - wie
