Млявий

Мля́вий, -а, -е. Вялый, слабый. Її... организм був зроду нервовий, млявий і втомливий. Левиц. Він дав мені знарошне серце мляве. К. Іов. 52. — вода. Неосвѣжающая вода. Каменец. у.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МЛЯ́ВИЙ, а, е.

1. Позбавлений жвавості, бадьорості. [Любов:] Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Леся Українка, II, 1951, 27); А за нею [хмарою] чередою інші хмари попливли, ніби йшли до водопою мляві, стомлені воли (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 56).

— Який не відбиває експресії; маловиразний. Ті самі очі, чорні, як безодні, .. Тепер без блиску, мляві та холодні (Іван Франко, XI, 1952, 262); Вони.. лежали втрьох край горба, знічев'я перекидаючись млявими фразами. Давалася взнаки втома останніх днів (Олесь Гончар, III, 1959, 392).

2. Який відбувається без напруження, повільно. Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (Павло Тичина, II, 1957, 270); При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (Лікарські рослини.., 1958, 23).

— Малопомітний; неяскравий. Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, — Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (Павло Грабовський, I, 1959, 471); Десь далеко на сході жевріє обрій поки що млявим, світанковим вогнем (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 355).